1.     Сутність податків. Види платежів до бюджетів та їх характеристика, функції податків.

Виникнення податків обумовлене переходом від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Ті види податків, що існують зараз, а також порядок їх обчислення та сплати сформувалися недавно, хоча тенденція до їх виникнення з’явилася ще в Стародавньому світі, про що і говорять історичні факти. Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. За своєю економічною сутністю податки – це фінансові відносини між платниками і державою з приводу утворення фондів грошових коштів необхідних для виконання державою своїх функцій.

 

Податок  - це   обов'язковий,   безумовний   платіж    до відповідного   бюджету,   що   справляється  з  платників  податку відповідно до ПКУ.

Збором  (платою,  внеском)  є  обов'язковий  платіж   до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на  користь  таких  осіб  державними органами,  органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.              

Основна функція податків – фіскальна – завдяки її реалізації забезпечується надходження грошових коштів до бюджету, а за допомогою під функцій, здійснюється розподіл і перерозподіл цих коштів та контроль за своєчасністю і повним надходженням цих коштів.

Соціальна повинна забезпечувати соціальний захист платників податків, зокрема малозабезпечених верств та сприяти добробуту населення в цілому.

Регулююча реалізується за допомогою своїх під функцій.

Стримуюча забезпечує отримання певного рівня стягнення податків та сприяє забезпеченню доброякісної конкуренції.

Відтворювальна розповсюджується на платників податків природо-користувачів і сприяє відтворенню та збереженню природних ресурсів.

Пільгова (стимулююча) – забезпечує врахування особливостей платників податків з приводу встановлення пільг при оподаткуванні.

Податки є однією із суттєвих фінансових категорій, завдяки якій здійснюється виконання державою своїх функцій та формуються джерела коштів щодо бюджетного фінансування.

  

2.     Елементи системи оподаткування.

При функціонуванні податкової системи розрізняють наступні основні елементи:

·         Об’єкт оподаткування;

·         Суб’єкт оподаткування;

·         База оподаткування;

·         Ставка податку;

·         Звітний податковий період

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина,  обороти з реалізації товарів (робіт, послуг),  операції з постачання товарів (робіт,  послуг)  та  інші об'єкти,  визначені  податковим  законодавством,  з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Об’єкт оподаткування – це те, що в силу діючого законодавства підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, земельна ділянка, транспортний засіб тощо).

Суб'єкт – юридичні або фізичні особи, на яких в силу діючого законодавства покладено зобов’язання щодо внесення податків до бюджету. При цьому слід розрізняти суб'єктів оподаткування від суб’єктів податкових правовідносин.

Ставка податку – це частка об’єкта оподаткування, як правило у відсотках, яка належить до внесення до бюджету. Розрізняють види податкових ставок:

  • Базова – в основному ставкою при сплаті того чи іншого виду податків і яка не враховує особливостей платників податків;
  • Підвищуюча;
  • Знижуюча.

Ці дві ставки враховують особливості платників податків та їх видів діяльності і при цьому знижуюча податкова ставка є податковою пільгою.

Неоподатковуваний мінімум – це нормативно встановлений розмір відрахувань, на базі якого формуються або можуть формуватися податкові ставки.

 Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

a.     універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

b.            диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

тверді (специфічні)  (встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні). Вони бувають:

а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

б) відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

процентні (адвалорні)  -  ставки встановлюються у відсотках або кратно щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

База оподаткування  -  це  фізичний,   вартісний   чи   інший характерний  вираз об'єкта оподаткування,  до якого застосовується податкова ставка і який використовується  для  визначення  розміру податкового зобов'язання.

Звітний податковий період – період, протягом якого платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

  

3.     Види податків, їх класифікація.

Розрізняють такі види податків:

В залежності від об’єкта оподаткування :

a.                Прямі – це податки, які встановлюються безпосередньо на об’єкт оподаткування (податок на прибуток, фіксований сільськогосподарський податок, плата за землю);

b.                Непрямі – податки, які включаються у якості надбавки до ціни реалізації товарів і які сплачуються кінцевим споживачем (податок на додану вартість, акцизний податок, мито).

В залежності від суб’єкта оподаткування:

c.                З юридичних осіб (податок на додану вартість, податок на прибуток);

d.                З фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб);

e.                Комбіновані – сплачують юридичні і фізичні особи (земельний податок, збір за першу реєстрацію транспортних засобів).

В залежності від бюджетних надходжень:

f.Загальнодержавні – надходять до держбюджету і встановлюються ВРУ (податок на додану вартість, акцизний податок, податок на прибуток);

g.                Місцеві  - в межах повноважень встановлюють місцеві ради народних депутатів (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плата за торговий патент, збір за паркування транспортних засобів).

 

4.     Податкова система та принципи її побудови.

Сукупність  загальнодержавних  та  місцевих  податків та зборів,  що справляються в  установленому  ПКУ  порядку, становить податкову систему України.

З моменту прийняття податкового кодексу України визначено ряд принципів побудови податкової системи України (стаття 4 п.1):

  1. загальність  оподаткування  -  кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим  Кодексом,  законами  з  питань  митної справи   податки   та  збори,  платником  яких  вона  є  згідно  з положеннями цього Кодексу;
  2. рівність усіх  платників  перед  законом,  недопущення будь-яких   проявів   податкової   дискримінації   -  забезпечення однакового  підходу  до  всіх  платників  податків  незалежно  від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної  особи,  громадянства  фізичної  особи,  місця походження капіталу;
  3. невідворотність     настання     визначеної    законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
  4. презумпція правомірності  рішень  платника  податку  в разі,  якщо  норма  закону  чи  іншого  нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або якщо  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
  5. фіскальна  достатність  -  встановлення  податків   та зборів   з  урахуванням  необхідності  досягнення  збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
  6. соціальна справедливість -  установлення  податків  та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
  7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів,  обсяг  надходжень  від  сплати  яких  до  бюджету  значно перевищує витрати на їх адміністрування;
  8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб,  який не  впливає  на  збільшення  або  зменшення конкурентоздатності платника податків;
  9. стабільність  -  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть  вноситися  пізніш  як  за  шість  місяців  до початку  нового  бюджетного  періоду,  в  якому  будуть діяти нові правила та ставки.  Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
  10. рівномірність  та  зручність  сплати  -  установлення строків  сплати  податків  та  зборів,  виходячи  із  необхідності забезпечення   своєчасного  надходження  коштів  до  бюджетів  для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
  11. єдиний підхід до встановлення податків  та  зборів  - визначення  на  законодавчому  рівні  усіх  обов'язкових елементів податку.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб. 

До загальнодержавних податків належать:

До 2011 року

Згідно ПКУ

  1. податок на прибуток підприємств;
  2. податок на доходи фізичних осіб;

3.     податок на додану вартість;

  1. акцизний збір;
  2. податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів;
  3. збір за забруднення навколишнього природного середовища;
  4. рентні платежі;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.     плата за користування надрами;

  1. плата (податок) на землю;
  2. збір за використання радіочастотного ресурсу України;
  3. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

 

 

  1. фіксований сільськогосподарський податок;
  2. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
  3. мито;
  4. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.
  5. державне мито;
  6. податок на нерухоме майно (нерухомість);
  7. податок на промисел;
  8. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
  9. збір на обов’язкове соціальне страхування;
  10. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
  11. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
  12. єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

1.     податок на прибуток підприємств;

2.     податок на доходи фізичних осіб;

3.     податок на додану вартість;

4.     акцизний податок;

5.     збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

 

6.     екологічний податок;

 

 

7.     рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування   трубопроводами   природного   газу   та   аміаку територією України;

8.     рентна  плата  за  нафту,  природний  газ  і   газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9.     плата за користування надрами;

10.  плата за землю;

11.  збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12.  збір за спеціальне використання води;

13.  збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14.  фіксований сільськогосподарський податок;

15.  збір  на розвиток  виноградарства,  садівництва  і хмелярства;

16.  мито;

17.  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну  та  теплову енергію,  крім електроенергії,  виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18.  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

 

Загальнодержавні податки, збори та обов’язкові платежі відповідно встановлюються Верховною Радою України та стягуються в обов’язковому порядку на всій території України незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

В Україні існувало 2 види місцевих податків та 14 — місцевих зборів до 2011 року. Сьогодні до місцевих податків належать:

  •  податок на нерухоме  майно,  відмінне  від  земельної ділянки;
  • єдиний податок.

До місцевих зборів:

 

  • збір  за  провадження  деяких  видів  підприємницької діяльності;
  • збір за місця для паркування транспортних засобів;
  • туристичний збір.